Притулок на Київщині, де перебувають близько 3500 собак та котів, під час війни надає прихисток тваринам з деокупованих територій і районів активних бойових дій. «Сіріус» – це найбільший в Україні притулок для тварин. Він досі оговтується після окупації, – про це пише БІЗНЕС.РАЙОН.

Тваринам не просто надають прихисток, їх лікують, стерилізують і шукають нові люблячі родини.

«Знаходимо сім’ї для тварин по Україні й за кордоном. Але виїжджають на нове постійне помешкання одиниці: п’ять-сім тваринок на три тижні. Охочих з України доводиться оцінювати за безпечністю районів, куди хочуть забрати котика чи собачку. Адже не завжди люди адекватно сприймають свої можливості надати безпечне життя для тварини подалі від війни», – каже Олександра.

Найбільша допомога в годуванні за рік війни надійшла з Луцька

Після окупації до притулку одними з перших з гуманітарним вантажем в 40 тонн корму для собак прибули представники міжнародної мережі SPAR, центральний український офіс якої у Луцьку. 

«Компанія SPAR на чолі з Віктором Мольченком в минулому 2022 році одна з перших надала допомогу і підтримку притулку після окупації. Сумарна кількість привезено корму становить близько 150 тонн. Щоб нагодувати всіх вихованців притулку – а це 200 котів і 3300 собак, – необхідно 1300 кілограмів корму на день», – розповіла Олександра Мезінова.

Склади притулку здатні вміщувати десятки тон корму, тож перша масштабна поставка в 40 тонн дуже ощасливила керівницю притулку та її вихованців. Цього об’єму вистачило на місяць щоденного раціону тварин.

Генеральний директор SPAR в Україні Віктор Мольченко згадує, як навесні 2022 року в одній з поставок від партнерів отримали десять палет гарного собачого корму. 

«Ми шукали тих, хто справді потребує допомоги в таких об’ємах. Завдяки доньці, яка дуже любить тварин і має кілька котів і собаку з притулку, знайшли «Сіріус» на Київщині. Громадський притулок під керівництвом Олександри Мезінової нараховує понад три тисячі тварин. «Сіріус» певний час був відрізаний від нормального життя через окупацію. Керівниця особисто проходила через блокпости в пошуках їжі для підопічних тварин і їй дивом вдалося зберегти їхні життя. Тож я зв’язався з притулком і запропонував допомогу. Так, вже протягом наступних місяців ми в кілька етапів направили близько 150 тонн кормів для собак та котів», – пригадує Віктор Мольченко.

Нагальні потреби: будувати й годувати

«Оскільки в нас була змога годувати вихованців отриманим кормом, ми змогли визволити кошти для полагодження відновлення і будівництва вольєрів, необхідних для утримання собак.

Близько тисячі вольєрів постраждали під час окупації. Собаки нервували, від страху рвали вщент огорожі, травмуючись самі й ламаючи свої домівки. Зараз ці вольєри в катастрофічному стані, порвана сітка лізе в очі тваринам, це небезпечно і потребує негайного ремонту.

Прямих влучань не було, але присутність людей зі зброєю наробили чимало стресу, в першу чергу, собакам. В окупації кілька тварин загинули через зупинку серця, півтора місяця напівголодного стану підірвали здоров’я більшості вихованців», – ділиться Олександра.

Коли поступили корми, в притулку отримали можливість будувати. Завдяки зекономленим коштам збудували нові сухі, міцні вольєри для собак. За словами Олександри Мезінової, собаки, що переїжджають в ці нові вольєри – просто щасливі там знаходитись.

.

Село Федорівка на Київщині, де знаходиться установа, росіяни окупували з 24 лютого 2022 року. Жахливе випробування для 3500 тисяч тварин та їх опікунів досі нагадує про себе. Собаки та кішки на півтора місяця залишились в притулку під наглядом робітників, але без постачань кормів, без зв’язку і без допомоги.

Керівниця притулку для тварин «Сіріус» Олександра Мезінова каже, що до війни притулок був переповнений, нових вихованців не планували приймати. 

«Пустих вольєрів, які б просто очікували жильців, вже кілька років немає. Знаходити нових господарів тваринам з притулку під час карантину через ковід було доволі складно, а нові безхатьки прибували й прибували. Взяли курс на будівництво складів, стаціонару та поліпшення житлових умов для котів та собак. До того ж на годування йде дуже багато коштів, які важко знаходити», – розповідає Олександра.

З початку повномасштабної російської агресії довелося змінити рішення не приймати нових тварин, оскільки війна сама розставила пріоритети. Евакуації потребують не тільки люди. Собаки також тікають з небезпечних районів до безпечного «Сіріусу» під опіку та захист Олександри.

«Зараз в нас багато собак з Бахмута, Харкова, Миколаєва, Житомира, деокупованих територій Київської області та інших куточків країни. Ми не можемо відмовити тваринкам. Це буде просто аморально, якщо ми їх не станемо приймати. Однак великими партіями тварин ми брати не можемо, адже вільних вольєрів немає», – говорить керівниця притулку.

Котики чекають на поновлення будівництва їхнього будинку

«Під час війни об’єми допомоги від благодійників дуже знизились, ми вимушені зупини будівництво великого «Котячого будинку». «Котячий будинок» вкрай необхідний для кішок, адже дуже багато їх розміщується в клітках, а це великий стрес для тваринок. Ми будували приміщення, де в них могла би бути кімната, вільний простір для життя і прогулянок», – каже керівниця «Сіріуса».

Сьогодні наш телефонний дзвінок застав Олександру в дорозі, везе тваринок до клініки. Притулок продовжує стерилізувати та знаходити постійний дім собакам і котам, допомагаючи гуманно розв’язувати проблему величезної кількості бездомних тварин.

Протягом всієї бесіди Олександра невпинно говорить слова подяки благодійникам за корм. Адже основні щоденні нагальні потреби притулку – годувати тварин і будувати для них кращі умови перебування.

«Ми не втомлюємося дякувати за мега-підтримку, яку надали нашим тваринам після окупації, коли наше становище було вкрай складним. В країні війна. Ми розуміли, що в нас не дитячий будинок, а притулок тварин. Ми усвідомлювали, що є більш вразливі групи, кому потрібна допомога. Під час окупації в нас не було їжі для наших тварин, не було навіть зв’язку, ми боялись не стільки за себе, скільки за своїх вихованців. 

Нас Господь милував, до нашого притулку не було прямих влучань. В Бородянці, в Миколаєві, в Житомирській області історії з притулків дуже сумні, де сотні тварин загинули з різних причин. Ми втратили сім собак, серце яких не витримало навантажень. Але від голодного виснаження з наших вихованців жоден не помер», – ділиться Олександра.

На сьогодні притулок має відчутну нестачу коштів не тільки для продовження будівництва, але й для закриття щоденних потреб в кормах та ветеринарних препаратах для пухнастих підопічних.

Ознайомитись з роботою притулку МОЖНА ТУТ. Обрати улюбленця чи допомогти «Сіріусу» МОЖНА НА САЙТІ або перерахувавши будь-яку суму на картку притулку 4246 0010 0158 5698 (ПриватБанк).