Хто винайшов морозиво, зараз насправді не відомо, але найбільш відомі історії виникнення починаються з імператорів Нерона та Тану. Більш як три тисячі років тому в будинках багатих китайців було заведено пригощати гостей десертом холодного приготування, тобто приготованого із снігу або льоду і фруктових соків. Морозиво стало дуже популярним десертом при королівських палацах та в аристократів. Через те, що був дуже великий ажіотаж навколо «холодного десерту», кожен, хто його готував, мав свій рецепт та тримав його в секреті.

Найперші свідчення того, що щось схоже на морозиво було виготовлено в Китаї в період Тан (618–907 рр. н. е.). Буйволяче, коров’яче та козяче молоко нагрівали і давали суміші бродити. Цей «йогурт» потім змішували з борошном для загущення, камфорою для аромату і «охолоджували» перед подачею. У короля Тан Шангу було 2 271 придворних, серед яких 94 виготовляли морозиво.

Ранні способи заморожування їжі

Ранні методи заморожування їжі потребують деяких пояснень. Заморожування продуктів досягалося шляхом змішування солі з льодом. Змішування солі з льодом знижує температуру замерзання, тоді доволі легко досягти температури нижче як –14 градусів. Хто відкрив цей процес – не відомо, але, імовірно, його винайшли китайці. Про нього писали в Індії в IV ст., а перший технічний опис виготовлення льоду з використанням різних солей зафіксував арабський історик медицини Ібн Абу Усайбі (1230–1270 рр. н. е.).

Але в Європу цей процес опанували лише 1503 року в Італії, де він вважався трюком хіміків: використовували різні кислоти, воду та солі. Однак такий лід не використовували в їжу, поки в 1660-х у Неаполі, Флоренції, Парижі та Іспанії не з’явилися сорбети (водяний лід). Пізніше 1664 року в Неаполі вперше з’явився лід, виготовлений з підсолодженого молока.

У Великобританії морозиво подавали на бенкеті до свята Святого Георгія у Віндзорському замку 1671 року. Це була настільки рідкісна й екзотична страва, що лише гості на столі короля Карла II мали «одну тарілку білої полуниці та одну тарілку морозива». Усі інші гості мусили дивитися й дивуватися тому, що їдять за королівським столом.

Такий був інтерес і попит на морозиво, що заможні люди будували льодосховища у своїх маєтках. Лід, «вироблений» взимку з озер, ставків і річок, зберігався під соломою та корою аж до літа. Його використовували для охолодження напоїв, приготування водяного льоду та «морозива». Лід був настільки поганої якості, що його ніколи не клали в їжу, використовували лише для охолодження та заморожування їжі та напоїв.

Виготовлення морозива Morris Cowley Ice Cream Van було таємницею, що суворо охоронялася. Знання про те, як його зробити, було би квитком в харчовій промисловості на все життя, тому перший рецепт англійською мовою з’явився лише 1718 року.

Техніка приготування морозива на основі заварного крему з використанням яєчних жовтків з’явилася у Франції приблизно в середині XVIII ст. Американцям довелося чекати до 1800 року, щоб вперше спробувати морозиво.

Впровадження машини для приготування морозива

У XIX ст. виробництво морозива було спрощено з появою машини для морозива в 1843 році як в Англії, так і в Америці. Вона складалася з дерев’яного відра, наповненого льодом і сіллю, мала ручку, яка оберталася. Центральний металевий контейнер, що містив морозиво, був оточений сумішшю солі та льоду. Завдяки цьому збиванню виходило морозиво з рівномірною гладкою текстурою. Раніше його готували в олов’яному горщику, який тримали у відрі з льодом і сіллю. Його потрібно було регулярно перемішувати вручну та зчищати з боку олов’яних горщиків «лопаткою», яка є свого роду мініатюрною лопатою на довгій ручці.

Фургон морозива у 1950-х

Ключовим фактором у виготовленні морозива був лід. Звідки він мав взятися? На початку XIX ст. імпорт льоду почався з Норвегії, Канади та Америки, що зробило морозиво легко доступним для широкої громадськості у Великобританії. Лід доставляли в Лондон та інші великі порти і везли на баржах по каналах, щоб зберігати в льодовиках, звідки його продавали виробникам морозива.

Ця розвиваюча індустрія морозива, якою керували переважно італійці, поклала початок припливу робітників з південної Італії та району Тічино у Швейцарії та Англії. У Лондоні вони жили в найжахливіших умовах в районі Холборн і навколо нього. Величезні ямки для льоду поблизу Кінгс-Кроса, побудовані Карлом Гатті в 1850-х, де зберігався лід, який відправляли до Англії з Норвегії, й досі там є і нещодавно були відкриті для публіки в Музеї Лондонського каналу.

Механічне охолодження

Поява механічного охолодження з використанням електроенергії та газу в кінці минулого століття зробило індустрію морозива такою, якою вона є сьогодні. Більше не було потреби у величезній кількості льоду, і тепер можна було перевозити та зберігати морозиво. Раніше морозиво доводилося їсти протягом кількох годин після його приготування, оскільки воно вимагало занадто багато льоду, щоб зберегти його замороженим. Морозиво швидко стало продуктом масового ринку, і багато старих смаків стали бестселерами. Цікаво, що більшість смаків, проголошених «новими винаходами» гоу-гоу-кухарями, можна знайти в історії морозива.

А що з ріжком?

Більшість людей вважають ріжок (або корнет) традиційним способом поїдання морозива. І донедавна в Сполучених Штатах стверджували, що він є американським винаходом, датованим Всесвітньою виставкою в Сент-Луїсі 1904 року.

Наше нещодавнє дослідження показало, що ріжок морозива був винаходом англійців. Хоча сам ріжок можна простежити сотні років тому, перший запис ріжків, які використовувалися для подачі морозива, був у 1888 році в кулінарній книзі місіс Маршалл.

Оксана Крук, менеджер з імпорту мереж “Наш Край”|”SPAR”

За матеріалами ресурсу https://spar.ua/