Питання економічної ефективності при плануванні проектів розглядають у різних масштабах та на різних стадіях планування. Відповідно розрізняють і методи, за допомогою яких визначають віддачу від інвестицій у бізнесі.

     Період окупності проекту – це час, який потрібний для того, щоб сума надходжень (прибутку)  від реалізації проекту відшкодувала суму витрат на його впровадження. Період окупності вимірюється в роках або місяцях.

     У випадку нового бізнесу формула доволі проста:

     Різниця в трактовці формули може бути тоді, коли по-різному визначається приналежність здійснених витрат до інвестицій. Розглянемо на прикладі торгового закладу. Так, коли до початкових інвестицій зараховують також вартість товарів для заповнення складу, то до щорічних надходжень доцільно включати всі надходження від продажу (виручку). Але такий підхід не є правильним, оскільки за економічним визначенням товари не є інвестиціями. Такий підхід можна застосовувати до «разового» бізнесу: закупилися, продали, порахували.

     У класичному підході до складу інвестицій зараховують обладнання для функціонування торгового закладу, купівлю приміщень тощо. Товари – це вже операційна діяльність. Тому тоді до планових щорічних надходжень у цій формулі включають тільки націнку від реалізованих за період товарів. Саме ця частина має перекривати витрати  на інвестиції. Оцiнка перiоду окупностi є рiзновидом розрахунку точки беззбитковостi, тому що після закінчення строку окупності проект починає приносити вигоди.

      Як правило, на розгляд виносять кілька варіантів проектів. Альтернативою інвестиційного проекту також можна розглядати банківський депозит або інвестування в цінні папери.

      Загальне правило прийняття проектів за критерієм окупності: з альтернативних проектів приймається проект, що має менший період окупності.     

       Для визначення періоду окупності інвестиційного проекту з поліпшення (модернізації, реконструкції, розширення) існуючого бізнесу потрібно проявити трохи аналітичних здібностей. У цьому випадку як результат вас цікавитиме збільшення прибутку. Саме різниця між плановим майбутнім прибутком та існуючим буде враховуватись у формулу як щорічні надходження.

       Для короткострокових проектів такого підходу до визначення окупності достатньо. Але якщо інвестиційний проект розтягнутий у часі, потрібно розуміти, що інвестовані кошти піддаються впливу інфляції. Тобто якщо цьогоріч ви вклали 1 млн грн, наприклад,  у верстат і плануєте повернути ваші кошти через 10 років, то вам не вистачить 1 млн грн, щоб купити аналогічний верстат через 10 років. Так, звичайно, з іншого боку і верстати вже будуть не такими через 10 років, але принцип зрозумілий.

       У такому випадку до розрахунку приймають не чисті надходження, а дисконтовані (або приведені). Універсальної формули для визначення коефіцієнту дисконту немає. Як правило, її розраховують аналітично, зважаючи на всі відомі фактори та інтереси бізнесу. Якщо інвестиційні кошти не є власними, а залученими, то враховують ще й витрати на залучення цих коштів (відсотки за кредит).

     Планові надходження зважують на отриманий коефіцієнт (як правило, зменшують) і тоді застосовують класичну формулу.

       Класична формула показника  дисконтного періоду окупності розраховується з використанням дисконтних грошових потоків і має вигляд:

СFt – грошовий потік (чисті грошові надходження) за рік t;

r – ставка дисконту;

t – рік, за який отримано грошовий потік.

      Якщо інвестиційний проект можна розділити на блоки (особливо для існуючого бізнесу), то кожен з блоків можна розглядати як окремий інвестиційний проект. У такому випадку власники можуть замість комплексного поліпшення (реконструкції) вибрати тільки ті блоки, які вважають економічно доцільними.      Також власники бізнесу самостійно ухвалюють рішення щодо прийнятності чи неприйнятності терміну окупності проекту.

Наталія Кондратюк, фінансовий директор мереж “Наш Край”|SPAR

За матеріалами ресурсу https://spar.ua/