Одним із інструментів управління є фінансовий аналіз – порівняння показників фінансових планів із фактичними даними фінансової звітності. По-іншому, це аналіз фінансової звітності для виявлення взаємозв’язку і взаємозалежності між показниками фінансово-господарської діяльності, відображеними у звітності.

Аналіз фінансових показників підприємства може проводитись з метою:

• оцінки поточного стану фінансового підприємства;
• прийняття рішень щодо коригування поточної діяльності;
• оцінки діяльності відповідальних за певні напрямки роботи осіб;
• виявлення трендів та перспектив для планування подальшої діяльності підприємства.

Аналіз фінансового стану також може розділятися на аналіз фінансових показників та аналіз управлінських показників діяльності. Хоча обидва ці види взаємозв’язані та мають спільну інформаційну базу, але відрізняються щонайперше метою здійснення аналізу.

Аналіз фінансових показників є зовнішнім та має такі особливості:

• аналізуються показники публічної звітності;
• не орієнтовані на конкретних споживачів;
• доступні зовнішнім користувачам.

Аналіз управлінських показників діяльності, як правило, здійснюється аналітиками підприємства і ґрунтується на широкій інформаційній базі, включаючи й оперативні дані. Відповідно особливістю аналізу управлінських показників є:

• орієнтація на внутрішніх користувачів;
• аналіз даних управлінського обліку з врахуванням центрів формування даних;
• аналіз проводиться з метою оперативного управління діяльністю підприємства.

В обох варіантах застосовують однакові основні прийоми аналізу:

• горизонтальний (часовий) аналіз – використовується для оцінки динаміки певних показників (позицій звітності) порівняно з попереднім періодом;
• вертикальний (структурний) аналіз – визначає зміну структури складових кожної форми звітності або кожного окремого показника. Плавно переходить у наступний вид – факторний аналіз;
• трендовий аналіз – динаміка певного показника (позиції звітності) оцінюється за кілька періодів з метою формування трендів (моделювання подальшої динаміки показників). Цей метод використовують для оцінки перспектив діяльності підприємства;
• аналіз відносних показників (коефіцієнтів) – розрахунок відношень між окремими позиціями звіту або позиціями різних форм звітності, визначення взаємозв’язків показників;
• порівняльний аналіз – порівнюються однакові показники як структурних підрозділів одного  підприємства (внутрішньогосподарський аналіз), так  і показників конкурентів (міжгосподарський аналіз). Також порівнюють показники ї фірми із середньо галузевими показниками для визначення позиціонування підприємства на ринку.
• факторний аналіз – визначення впливу окремих факторів (причин) на результативний показник.

У процесі фінансового аналізу широко застосовуються і традиційні методи економічної статистики (середніх та відносних величин, групування, графічний, індексний, елементарні методи обробки рядів динаміки), а також математико-статистичні методи (кореляційний аналіз, дисперсійний аналіз, факторний аналіз, метод головних компонентів). Використання видів, прийомів та методів аналізу для конкретних цілей вивчення фінансового стану підприємства в сукупності становить методологію та методику аналізу.

Під час аналізу відхилень фактичних показників від планових не слід нехтувати аналізом показників, які мають позитивне відхилення. Це дасть змогу встановити причини поліпшень показників та зробити їхній вплив більш тривалим, виключити «випадкові» фактори, скоригувати планові показники відповідно до змін на ринку.

Як правило, схема аналізу будують за принципом «від загального до окремого». Тобто спочатку дається опис найбільш загальних, ключових характеристик об’єкта чи явища, що аналізується, і лише потім приступають до аналізу окремих складових. У ході аналізу детально вивчають вплив цих складових на кінцевий результат. Саме вивчення впливу складових на загальний результат і є факторним аналізом.

Факторний аналіз дає змогу встановити найбільш впливові фактори досягнення комплексного показника та зосередити зусилля на досягненні зростання найбільш впливових факторів. Пам’ятаємо, що якщо один з факторів, що формують показник, не виконано, то невиконання іншого фактора посилює загальний рівень невиконання. З іншого боку, якщо один з факторів, що формують показник, не виконано, то можна нівелювати (або зменшити) негативний вплив невиконання на загальний результат шляхом перевиконання іншого фактора.

Результати факторного аналізу застосовуються при плануванні показників наступних періодів по кожному напрямку діяльності. Так плануються спочатку «часткові» показники  (фактори) і вже на підставі спланованих факторів отримуємо загальний результат. При плануванні закладаються стратегічні прирости формуючих фінансові  показники факторів. При встановленні рівня стратегічних приростів враховуються дані про:

•  ріст ринку;
•  рівень інфляційних процесів;
• календарну динаміку показників;
• активність конкурентів в регіоні;
• планові якісні зміни на ТЗ (ребрендинг, операційні процеси).

Отже, результатом проведення аналізу фінансових та управлінських показників діяльності підприємства є вивчення причин досягнення певних результатів (як позитивних, так і негативних). Глибоке розуміння суті господарських процесів процесів як формуючих показники факторів дозволяє приймати ефективні управлінські рішення та оперативно коригувати діяльність підприємства.

Наталія Кондратюк, фінансовий директор мереж “Наш Край”|SPAR

За матеріалами https://spar.ua/